6lib.ru - Электронная Библиотека
Название книги: Fata Morgana
Автор(ы): Михаил Коцюбинский
Жанр: Классическая проза
Адрес книги: http://www.6lib.ru/books/Fata-Morgana-184617.html
ЧАСТИНА ПЕРША
Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння, а всередину з лускотом посипались тиньк і цегла. Хоч сахарня, давно вже закинена, розсипалася і заросла травою, в порожніх будинках її раз у раз вчувався шум, немов гомін машин і робітників лишився на старому житлі. Минаючи купи битої цегли, білі плями вапна, напівприкриті молодими бур’янами, гнилі трухляві жолоби і чорні діри — вікна, з яких немов щось виглядало, — Андрій згадував колишнє. Яка-небудь шина, що блищала з трави, мов плазуюча гадюка, або чавунне колесо, до половини загрузле в землю, викликали перед його очі картину шумливого життя фабрики, і він бачив себе коло вагонеток із цукром або біля апарата. Тоді він брав тринадцять карбованців на місяць!.
— То були часи, пане добродзею! — казав він уголос до себе і гладив білого вуcа.
Андрій прямував до старого береста, що ріс на вершечку горба. Звідти злазили униз фабричні будинки.
Вліво від Ан
Название книги: Fata Morgana
Автор(ы): Михаил Коцюбинский
Жанр: Классическая проза
Адрес книги: http://www.6lib.ru/books/Fata-Morgana-184617.html
ЧАСТИНА ПЕРША
Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння, а всередину з лускотом посипались тиньк і цегла. Хоч сахарня, давно вже закинена, розсипалася і заросла травою, в порожніх будинках її раз у раз вчувався шум, немов гомін машин і робітників лишився на старому житлі. Минаючи купи битої цегли, білі плями вапна, напівприкриті молодими бур’янами, гнилі трухляві жолоби і чорні діри — вікна, з яких немов щось виглядало, — Андрій згадував колишнє. Яка-небудь шина, що блищала з трави, мов плазуюча гадюка, або чавунне колесо, до половини загрузле в землю, викликали перед його очі картину шумливого життя фабрики, і він бачив себе коло вагонеток із цукром або біля апарата. Тоді він брав тринадцять карбованців на місяць!.
— То були часи, пане добродзею! — казав він уголос до себе і гладив білого вуcа.
Андрій прямував до старого береста, що ріс на вершечку горба. Звідти злазили униз фабричні будинки.
Вліво від Ан
Навигация с клавиатуры: следующая страница - или ,
предыдущая -
